Одноразові державні виплати на лікування в Україні: кому належить і як отримати

Хвороба — це ще й випробування на міцність. Особливо коли рахунки з лікарні змушують хапатися за серце сильніше, ніж сам діагноз. Але українці навчилися викручуватися: держава пропонує одноразову матеріальну допомогу на лікування. Питання в тому, чи знають про це ті, кому вона реально потрібна?

Кому надано разову допомогу на лікування: не все так очевидно

Матеріальна допомога для лікування — не благодійність, а право громадян, закріплене законом. Правда, чиновники не особливо поспішають про це трубити на кожному розі. Одноразову допомогу можуть отримати кілька категорій людей, і тут важливо розуміти нюанси.

Перша група — ті, хто постраждав від війни. Військовослужбовці, демобілізовані, члени їхніх сімей. Для них передбачені виплати через Міноборони та регіональні військові адміністрації. Розміри варіюються від 50 до 100 тисяч гривень залежно від тяжкості стану та документального підтвердження витрат.

Друга категорія — малозабезпечені сім’ї. Якщо середньодушовий дохід менше прожиткового мінімуму (а це 3028 гривень на людину з жовтня 2024 року), можна претендувати на допомогу через управління соціального захисту. Суми тут скромніші — зазвичай від 5 до 30 тисяч гривень, але і це часом рятує ситуацію.

Третя група — працюючі громадяни. Так, якщо ви офіційно працевлаштовані, роботодавець зобов’язаний за заявою виплатити одноразову допомогу на лікування. Розмір визначається колективним договором або внутрішніми положеннями підприємства. У держсекторі це зазвичай один місячний оклад, у приватних компаніях — хто як домовиться.

Важливий момент: для внутрішньо переміщених осіб передбачені додаткові заходи підтримки. Якщо ВПО потребує дорогого лікування, можна звернутися до місцевих центрів надання адміністративних послуг. Там розглядають заявки на адресну допомогу протягом 10-15 робочих днів.

Як оформити грошову допомогу на лікування: покрокова інструкція без води

Бюрократія в Україні — це квест із прихованими рівнями. Але якщо знати маршрут, можна пройти його швидше.

Крок перший: зібрати медичні документи. Без них нікуди. Потрібні виписки з медичної карти з печатками, висновок лікарської комісії про необхідність лікування, рецепти на ліки з підписом головного лікаря. Якщо операція вже проведена — чеки та квитанції про оплату. Чим більше папірців — тим краще. Чиновники люблять, коли все розкладено по поличках.

Крок другий: визначити інстанцію. Працюючим — до кадровика або в бухгалтерію свого підприємства. Малозабезпеченим — до районного управління соцзахисту за місцем реєстрації або фактичного проживання. Військовим та їхнім сім’ям — до військкомату або безпосередньо до Міноборони через онлайн-сервіси. ВПЛ — в ЦНАП з позначкою про статус переселенця.

Крок третій: написати заяву. Вільна форма не пройде. У соцзахисті попросять заповнити типовий бланк, на підприємстві — службову записку на ім’я директора. У заяві вказують: ПІБ, ІПН, адресу, діагноз (без подробиць, але чітко), запитувану суму, реквізити рахунку для перерахування. До заяви додають копії медичних документів і довідку про доходи.

Крок четвертий: чекати рішення. На підприємстві зазвичай розглядають протягом 5-7 днів. Соцзахист тягне до 30 календарних днів, але якщо випадок терміновий — можуть прискоритися до двох тижнів. Військове відомство реагує по-різному: у Києві та великих містах швидше, у регіонах може затягнутися на місяць-півтора.

Лайфхак: якщо подаєте документи в соцзахист, попросіть письмове підтвердження про прийом заяви з реєстраційним номером. Це захистить від «загубили ваші папери». І ще — телефонуйте, нагадуйте про себе. Тихо сидячих у черзі у нас часто забувають.

Розмір виплати: скільки реально можна отримати

Ось де починається найцікавіше. Чітких тарифів не існує — все залежить від конкретної ситуації та джерела фінансування.

Для працюючих громадян: середня одноразова виплата становить від 8 до 15 тисяч гривень. У великих компаніях, особливо з іноземним капіталом, можуть дати 20-30 тисяч. У бюджетних установах — зазвичай місячний оклад, рідко більше. Якщо колективний договір прописує конкретні суми — пощастило, якщо ні — будуть торгуватися.

Для малозабезпечених сімей: через соцзахист виплачують від 3 до 25 тисяч гривень. Верхня планка доступна тільки у виняткових випадках — онкологія, трансплантація, реанімація новонародженого. Звичайна історія з операцією або тривалим лікуванням потягне на 8-12 тисяч. Звучить смішно на тлі реальних медичних витрат, але це краще, ніж нічого.

Для військовослужбовців і постраждалих від бойових дій: тут суми серйозніші. Міноборони виділяє до 100 тисяч гривень на реабілітацію після поранень. Місцеві адміністрації в областях — від 30 до 70 тисяч залежно від бюджетних можливостей. Львівська область, наприклад, у вересні 2024-го виплачувала в середньому 45 тисяч на протезування та операції.

Для ВПЛ: адресна допомога варіюється від 5 до 40 тисяч гривень. У Києві, Дніпрі, Харкові суми вищі завдяки донорській підтримці та місцевим програмам. У невеликих містах — скромніші. Зате процедура часто швидша, ніж через традиційний соцзахист.

Часті помилки при розрахунку: люди думають, що держава покриє всі витрати. Не покриє. Допомога завжди часткова. Ще одна ілюзія — «якщо діагноз серйозний, дадуть більше». Не факт. Вирішальну роль відіграють документи та наполегливість заявника, а не тільки медичні показання.

Практичні поради: як збільшити шанси на отримання грошей

Теорія — це добре, але давайте про те, що працює на практиці.

Порада перша: дробіть витрати і збирайте всі чеки. Купуєте ліки — просіть фіскальний чек з розшифровкою кожного препарату. Платите за аналізи — вимагайте квитанцію з печаткою лабораторії. Чим детальніша фінансова картина лікування, тим переконливіше виглядає запит на допомогу.

Порада друга: не соромтеся звертатися до кількох інстанцій одночасно. Отримали 10 тисяч від роботодавця — це не заважає подати на матеріальну допомогу в соцзахист. Тільки в документах чесно вказуйте, що вже отримували виплату. Подвійне фінансування за одне й те саме не схвалять, а ось додаткова підтримка за різними каналами — цілком законна.

Порада третя: залучайте волонтерів і благодійні фонди. «Повернись живим» і десятки інших організацій допомагають з медичними витратами. Вони не замінюють державну допомогу, але доповнюють її. Іноді через фонди можна отримати стільки ж, скільки через чиновників, тільки втричі швидше.

Порада четверта: якщо відмовили — вимагайте письмове обґрунтування. Згідно із законом, будь-яка відмова повинна бути мотивована. Отримавши її на руки, можна оскаржити рішення через адміністративний суд або звернутися до вищої інстанції. Практика показує: половина первинних відмов скасовується за наполегливості заявника.

Порада п’ята: використовуйте період відкритих дверей у соцслужбах. Зазвичай це перший тиждень місяця, коли фахівці менш завантажені і готові консультувати детальніше. В кінці місяця вони закривають звіти — користі від візиту мало.

Підводне каміння: про що мовчать у кабінетах

Одноразові державні виплати на лікування — не чарівна таблетка. Є нюанси, про які варто знати заздалегідь.

Оподаткування: допомога від роботодавця оподатковується ПДФО та військовим збором, якщо перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Тобто з 15 тисяч на руки отримаєте близько 12 тисяч. Державна допомога через соцзахист податками не оподатковується — це плюс.

Терміни давності: подавати документи можна протягом року після початку лікування. Запізнилися — забудьте про виплату. Ще момент: якщо лікування тривале, краще звертатися частинами — спочатку за перший етап, через кілька місяців за другий. Так шанси вищі.

Відмови без пояснень: найчастіша причина — «недостатньо коштів у бюджеті». Формально законно, фактично — відписка. Вихід — спробувати знову в наступному кварталі або шукати інші джерела фінансування.

Бюрократична тяганина: готуйтеся до того, що одні й ті ж документи доведеться надавати по кілька разів. Система міжвідомчого обміну даними в Україні існує більше на папері, ніж в реальності. Робіть копії всього і носіть з собою папку-реєстратор.

Висновок: не бійтеся просити – це ваше законне право

Матеріальна допомога для лікування в Україні — не милостиня від держави, а механізм соціальної підтримки, який працює, хоч і з скрипом. Кому належать виплати? Працюючим, малозабезпеченим, військовим, ВПО — списки довгі, але знають про свої права одиниці. Як отримати грошову допомогу на лікування? Зібрати документи, написати заяву, проявити наполегливість. Розмір разової допомоги на лікування коливається від 5 до 100 тисяч гривень залежно від статусу та обставин.

Головне — діяти. Система не ідеальна, але ті, хто не опускає руки, отримують підтримку. Решта продовжують скаржитися, що «в цій країні нічого не працює». Вибір за кожним.

Джерела:

1. Міністерство соціальної політики України — Офіційний сайт: msp.gov.ua, жовтень 2024
2. Управління соціальної захисту населення Львівської області — Звіт про виплати потерпілим від бойових дій.
3. Закон України «Про державну соціальну допомогу» – Редакція від 15.08.2024, ст. 4-7